Полювання на слона

Загалом, я засмучуюсь тим, що я закохуюсь рідко. Раз на рік в кращому випадку. Це якщо трафить неймовірно, а так можу і років зо три прокукувати – і нічого! Зеро! І таке зеро виливається в те, що і сексуальне життя сходить нанівець. Для сексу теж має існувати передумова уподобання особи! А у мене на безкоханні – атрофія суцільна…  Отже, коли стоїть така собі тиша і мертві з косами, то я скоро починаю ностальгувати за коханням…

Натомість, коли я закохуюсь, то одразу ж активізується весь сплячий агрегат, блін, і мене починає ковбасити! Тра-та-та-та: так, Льоля, ти закохалась, і якщо ти зараз ти не досягнеш взаємності,   то знову будеш рік (а то і три) на балалайці грати! І починається справжня паніка, треба ДІЯТИ… вже не знаю, що і як робити, як себе вести, куди бігти і як розрахувати безпомилкову стратегію полювання на слона.

Я не вмію приховувати емоції, всі навколо починають розуміти, що я «вийшла полювати на слона»… Слон, звісно, лякається, забивається в нірку і боїться перетворитися на впольовану тушку. Є слони, які користуються нагодою, і радо дають себе вполювати, але таке буває рідко, триває недовго і часто такі слони швидко стають нецікавими… Значно цікавіше його викурювати, витравлювати з нірки, заманювати співами, ласощами та танцями живота!!! А він ніяк!!! Нуль на масу! Масу це надзвичайно дратує і заводить водночас. Я маю себе стимувати, аби не скотитися до елементарного переслідування, троллінгу, дурних смсок, фейсбукешок та вотсапешок. Добре, що вже є досвід до яке-неяке відчуття власної гідності,  що не дозволяють мені це робити!

Але коли ти розумієш, що всі зусилля марні, то починаєш впадати у відчай і можеш  втнути щось неадекватне. Варіантів багато. Класика жанру: з розпачу замутити з кимось іншим. Краще, коли слон це побачить… Хай знає! Клин клином вибивають! Авжеж!!!!

То дурне, що клин клином вибивають. Це тільки для дерева, а з людського серця нічого клином не виб’єш… (Стельмах, Хліб і сіль, 1959, стор. 411).

Стельмаха треба читати, дуня!  Клином не вийшло!  І не вийде! Ще й відчуваєш себе після цього препаскудно. І взагалі… Коротше кажучи: добре що я рідко закохуюсь. Зараз пройде моя метушня і знову на рік можна розслабитися!


5 комментариев

  • ma_cherie

    19.07.2013

    дааа… завжди, завжди в стосунках хтось втікає, а хтось доганяє) і треба шоб тебе викурювали з нірки і шаманили) питання в тому, як це зробити. є одна дуже мудра книженція «не мешайте ему влюбиться в вас» крута. гарно мозок вправляє. слону треба тільки натякнути, шо він тобі, в принципі, цікавий. прямого штурму мужчинки бояться, як вогню (якшо в нього, канєшно не якісь свої моральні заморочки по типу «снігової королеви»)) робиш крок назустріч, а потім в засаду — їсти шпінат) від нас вимагається постійна загадка, без розгадки. ну, якось так) важко, канєшно, в стані тотальної і безмежної закоханості себе так поводити, АЛЕ ЯК ПОКАЗУЄ ПРАКТИКА — ВОНО ДІЄ.

    п.с. терпіння вам, влучних пострілів і достойних слонів)

  • liolia

    22.07.2013

    2 ma_charie. Дякую за книженцію. Пошукаю в неті! Я не вмію натякати, я тільки прямим текстом можу, через те слони й ховаються! хАХАХАХА! Треба вчитися! Тим більше, у нас тут закон джунглів діє, доки ти натякатимеш, хтось візьме і вполює! Таке теж бувало!!! Я начебто намагаюся крок вперед і крок в шпінат, але невдало якось. От сиДжу Зараз у повному шпинаті!

  • chibariba

    22.07.2013

    Розумієте, в чому нюансик? — платонічне кохання ніхто не відміняв і ніколи не відмінить.

    Рівно як християнську абстрактну любов до ближньої (не «дальньої») по духу тобі людини.

    Тому любов одружених чи жонатих у ТАКОМУ ракурсі зовсім не є неетичною.

    Звісно, на якомусь початковому етапі сама думка про ще якусь любов видається жахливою і смертногріховною.

    Можете мені повірити, що настає час — і ти з задоволенням відчуваєш симпатію чи любов чи, можливо й кохання, до якихось певних , тобі споріднених типажів.

    Це абсолютно не погіршує подружньої любові, котра апріорі є ПОЗА ВСІМ і поза всіма стереотипами. Якщо є, звичайно. Якщо ж її нема — то це якраз і є той , м’яко кажучи, неетичний випадок. Якщо її нема, то і руйнувати-то нічого.

    …Дуже часто закохуюсь сам, абсолютно платонічно. Встидаюсь цього, хоча і бачу деяку адекватну випадкові реакцію і при бажанні можливості розвитку таких відносин. Це — чудово як усе вічне, і мене це дуже гріє, хоча подружній стаж в мене великий і безпроблемний.

    Любов як така — вона вічна. До етики ж вона, взагалі-то, не має абсолютно ніякого відношення.

  • chibariba

    22.07.2013

    Резюме в двох словах :

    Любов без сексу не є неетичною. Це просто Любов.

  • liolia

    23.07.2013

    2 chibariba. Згодна з Вами, що є багато підвидів любові, навіть, любов до Батьківщини… Вживаючи слово «неетично», я маю на увазі не кохання, а запитувати про частоту зауоханності у одружених. Ну уявіть собі відповідь заміжньої жінки: «Я закохуюсь регулярно, двічі на рік!» Не думаю, що така відповідь втішить іі чоловіка… І також я не про платонічне кохання говорю… До речі, те, що відбувається з Вами це скоріше симпатія, флірт… радість того, що ця людина існує в житті… До речі, питання: платонічне є асексуальним? Воно взагалі первісно не має сексу на меті, або секс стає неможливим з якоїсь причини????? І ще, я можу відчувати платонічне кохання не лише до чоловіка, а й до подруги??? Чи це просто абстрактна любов до ближнього???

Comments are closed.