Пізно після драчки махати кулаками, але все таки хотілося зіграти такий собі «рєквієм по мєчтє». Закінчилися вибори, для когось очікувано, для когось ні. Для мене сумно. І не тому, що я є ярою поборницею Тимошенко, я абсолютно чітко бачу її авантюрність, непередбаченість, нестриманість та зневагу до загальноприйнятих правил гри. Але є речі важливіші за «стабільність», речі про відсутність яких ми так швидко забули.

Ми голосуємо більшістю за колишнього зека, за якого самі зеки не голосують, тому що стукач.

Ми голосуємо більшістю за людину, яка відмовилась брати участь в дебатах, тому що вже неспроможна публічно розмовляти і замість нього майже п’ять років працює «говоряща голова» Пані Ганна Г.

Захотіли знову жити по понятіям! Легко!

Ми забули про часи, коли в кожній хаті мав бути «хом’ячок із Донецька», коли всією Україною пішла нашесть донецьких бандюків, що безперешкодно відбирали тяжкою працею виплекані маленькі та середні підприємства в усіх без винятку областях, коли звільняли місцевих прокурорів та керівників підприємств, призначаючи на їх посади своїх хлопців, які в активі мали лише донецьку прописку.

Ми забули про те, як на три дні знімався мораторій на землю аби всі, кому було треба прихопили вже облюбований шматочок. Не той шматочок в 6 соток, що ви вже п’ять років не можете приватизувати, а шматочок на десятки, сотні гектарів ласих земель. І тепер ви вже не можете посидіти на звичному місці на каналі з шашличком, бо там вже окопався Азаров, не можете позбирати суниць, бо то володіння Шуфрича, і не дай боже вам заблукати у передпокоях Межигір’я — озброєні спецслужби вас випроводять із заповідних земель під білі рученьки: там взагалі бацька живе. А те що ним було захоплене Межигір’я — культурний  і природний заповідник, музей, останнє пристанище багатьох українських гетьманів, в принципі вже давно нікого не парить.

А кияни забули, як бацька любив на роботу їздити?! До будинку свого знаєте яку супертрасу проклав зі спеціально виділеною посередині смугою для царського кортежу: автобани відпочивають. Рух перекриває всім: о дев’ятій ранку та шостій вечора (він особливо не перероблявся) як мінінмум оболонський та центральні райони міста вишикувалися на обочині і стояли «під козирьок» доки бацька не проїде. Навіть Кучма собі такого не дозволяв.

Забули, як боялися щось «зайве» сказати, забули про смерть та залякування журналістів, забули про бандитські розбірки, стрілянину, перерозподіли, про дзвіночки зверху.

Забули, що наразі нас вважають єдиною демократією на пострадянському просторі (гарячі естонські хлопці не рахуються). Демократію на хліб не намажеш. Згодна! Але втратити її було б жахливо! Тому що в обмін не отримаємо нічого: за бацькою стоять багато людей з вовчими апетитами та відповідною хваткою. І від того, що їх всіх нагодують, у нас більше хавки не стане.