Місто без сексу

Мій колега випадково натрапив на такий дивовижний державний документик і страшенно обурився, тому що він проти того, що б державні гроші витрачалися на таку пургу....

 http://moral.gov.ua/_r_i_sh_e_n_n_ja_6_vid_18_0_0_0_1475_1.html

 Я вирішила трошки пофантазувати на тему, як взагалі відбуваються подібні речі. Одного чудового нес...сійного дня депутати Князевич та Кульчинський, після перегляду чергової порнушки в домашньому кінозалі парламенту, обмінялися, як завжди, парочкою свіжих дисків. Злосний екшн «шльодри відкривають сезон» та відповідний сіквел «сезон великих цицьок», а також інші 3Д новинки настільки вразили інноваційними техніками відомих порногурманів, що вони, пригнічені, вирішили спитати поради у Великого лисого гуру.

Великий лисий гуру був вельми збентежений, адже після перегляду також спробував відтворити декілька цікавий прийомчиків та поз, але не зміг, і від злості заплакав. І хоча його скупі чоловічі сльози ніхто не бачив, він вирішив звернутися до власного сексопатолога і перевірити в черговий раз свої сексосили.

Сексопатолог переглянув диски, подрюкав піддослідних мавпочок, навчених відтворювати порносценки і побачив, що те, що гуру не зміг, мавпочкам таки вдалося.... Але сказати таку крамолу Великому лисому гуру він не наважився, бо на той час ще було невідомо, чи залишиться він гуру чи просто буде лисим ееее.... ну ким він потім буде вже не так важливо. Тому сексопатолог видає дослідження про неприродність та шкідливість вищезгаданих порносюжетів....

Великий гуру таємно радіє, переконання у власній величі та суперпотенції повертається, і він вирішує покарати оманливо-брехливі фільми, адже напередодні виборів мораль та віра у власну нев"єбезність має бути особливо непохитною.

 

 

У порнотеці парламенту вивішуються оголошення з переліком нерекомендованих під час виборчої компанії дисків. Всі одразу ж починають їх дивитися і, природно чи неприродно, намагаються відтворити побачене на екрані. Паніка власної неповноцінності хвилею прокочується серед депутатів, всі снують понурі, навіть ВОНА не працює, але ніхто ні в чому не зізнається.

Лисий гуру відчуває небезпечність ситуації і вирішує конфіскувати фільми із порнотеки та не допустити їх проникнення за межі Верховної Ради аби вберегти соціум від упадницьких настроїв. Він збирає «таємний чоловічий комітет», очолюваний гомоплейбоєм Литвином, і вимагає вжити рішучих заходів відносно суспільношкідливих стрічок.... І ось що у них вийшло.... Дивіться посилання на початку....

 

Хотіла спочатку написати «приборкувачки», але звучить занадто гучно. Тому що нема зараз кого приборкувати, а от дресирувати можна. Хоча в душі, звичайно, кожна дресирувальниця мріє стати приборкувачкою: «АП! И тигры у ног моих сели!» Але за відсутністю хижаків дресирують різних там віслючків, песиків, коників та іншу дрібноту.

Саме 8 березня можна підбити підсумки вдалості процесу приручення, приборкання, одомашнення ввіреної нам тваринки - чоловіка. Звісно, є складні випадки, але загалом 8го березня має проявитися все найкраще, що ви в нього вклали: турбота, вміння догоджати та дарувати радість! Забув про подарунок, про ранковий поцілунок та квіти: ООООООООО! Запустила скотину! Тут тепер тільки кардинальні міри можуть застосовуватися. І то вже не відомо, чи допоможе, бо здичавіла тварина стає швидкою здобиччю кого? Більш спритних дресирувальниць. Та кому воно треба?! Ну то ви знаєте, що ваша корова молока чашку дає та й в господарстві користі від неї мало, але ж на перший погляд і не скажеш! Ач роги на сонці виблискують і шерсть гладенька - все при ній... А якщо хто знає, за яку цицьку смикнути – то й молока більше дасть!!!

От мені знаєте, що найприкрикріше: коли попадає тобі тварина дика, необ"їджена, непридатна в господарстві, ти закочуєш рукави і починаєш її всім премудростям навчати: як стати корисною та улюбленою тваринкою, як тобі радість дарувати. І ось уже начебто все у неї виходить, вже і те вміє, і те виконує,  а тут гоп-стоп, чи ти обламуєшся, бачиш, що не твоя таки тваринка, як її не дресируй, чи вона собі іншу дресирувальницю знайшла.  Ти стільки зусиль витратила: виплекала, виховала!!! А хтось приходить вже на готовеньке: бери і користуйся! Втім ще є вперті тваринки, ти вчиш їх, а вони зась. А потім виженеш їх і вони починають щось кумекати, змінюються. Але вже не тобі на радість, а комусь іншому! Отака нелегка доля у дресирувальниць!

Так що бажаю вам, любі мої, сил, натхнення, оптимізму та весни в серці! І щоб ваші домашні тваринки в цей день вас тільки радували! Так, як ви їх тому навчили.

Поздравляю с Днем мимозы, с Днем любовниц и коллег, с Днем когда еще
морозы и на крышах еще снег. С Днем, когда все дамы пьяны, сексуальны,
хороши, с днем, когда родную маму ждут до ночи малыши. В общем клевый
этот праздник в календарь не занесут!
Поздравляю с 5 Марта, все в Украине уже пьют!!

Проснулась утром-чисто в доме,
Носки на стульях не висят,
Тарелки выпыты и чашки
На полках ровненько стоят.

Бутылок нету из под пива,
Букет окурков не цветет,
И вот ещё какое диво-
Горячий кофе в чашке ждет.

Цветочки в вазах и конфетки,
И ванна с пеной налита,
Ещё поджарены котлеты
И чисто вымыта плита...

Вот Как не получить инфаркта
В чудесный день 8 марта?!

 Уррра! Наконец-то я начала получать удовольствие от катания на сноуборде! Четыре дня по два часа тренировок (две с инструктором, самым симпатичным, естессно) превратили меня в эдакую калечь, у которой все болит: от кончиков пальцев верхних конечностей до кончиков пальцев нижних. Умудрялась упасть пять раз еще до того, как начинала спускаться с горки, а уж там кувыркалась и тормозила всеми частями тела, включая балабон на шапке. Знакомые, наблюдавшие мое отчаянное катанье либо тактично замечали: «Ой, а мы то думали, кто это там падает такой храбрый?» либо с подколкой называли меня безнадегой, что очень злило. И вот на пятый день, наконец!!!! крепатура прошла и я почувствовала, что не сноубордище управляет мной, а я - им. Наконец!!! Я научилась нагружать именно ТУ ногу, переходить с переднего канта на задний и разворачиваться, серпантином спускаясь с горки. Иногда удавалось проехать, не упав, и даже (хо-хо) заехать на борде на подъемник...

 Это было круто!!!! Но длилось недолго... Как и все прекрасное в жизни! Я разогналась, развернулась, пошатнулась и оба!!! - упала на руку. Нехорошо так упала, еле перчатку сняла, пальчики шевелятся, но болит, блин, встать не могу. Посидела, встала, еду на подъемнике, щупаю ладошку, а в глазах все темнее и темнее. Еле доехала! К врачу пока решила не идти (терплю же!), подождем до понедельника, а там видно будет. Благо у меня есть друзья, которые вовремя дали пинка под попу и заставили идти бегом на рентген. Вуаля! Перелом четвертой пястной кости правой руки. Я даже не знала, что такая существует, думала там лучевая, ан-нет: пястная.

Ну что - классика жанра: закрытый перелом, гипс на три недели! Я уже так давно ничего жизненно важного не ломала: нос и вывихнутая шея не считаются - это было в детстве, а тогда на такие мелкие неприятности внимания не обращали. Теперь же все сложилось, как нельзя уникально: три месяца я была без работы, прозябала дома, а тут как раз работа со следующей недели начинается (поэтому и торкнуло меня посвятить последнюю свободную недельку чему-то приятному, научиться кататься на сноуборде, например). А тут еще заказали мне статью в журнал, вдруг, неожиданно, за день до заземления, кроме того еще одну статейку надо было дописать на выходных. А у меня из-под гипса только два пальца торчат плюс рука левая - полубесполезная! Ничего, прорвемся и двумя пальцами дело делается! Потом, опять же вдруг, пригласили меня переводить на открытии гламурного Дома Испанской Моды: для прессы и телевидения. Тоже фигня, одеваем маленькое черное платье и камуфлируем негламурный гипс черным чулком, создавая силуэт тени однорукого пирата... Некоторые даже не заметили изящно согнутой руки в чулочке, аккуратно прикрытой другой рукой с микрофоном. А кто заметил, однозначно оценил мою изобретательность.

Блиииин! Как же это неудобно делать все левой рукой: чистить зубы (они же ТАК не хотят чиститься), резать овощи в салат (чуть палец себе не отрезала), одеваться и застегивать молнии. А мыть посуду одной левой пробовали?! А в душик с кулечком на ручке и голову помыть одной рукой (два раза- шампунь и один- кондиционер), а потом эти волосы высушить и уложить?! Одной левой! А намазать тело кремом?! А левую руку намазывать при помощи левой ноги пробовали?!!! А уложить эту руку спать: так неудобно и эдак неудобно. Уже и сны мне снятся, как я себе гипс снимаю, а я с ним только чуть больше недели!!!

Но вот что примечательно: я начала ощущать собственную слабость, если кто предлагает помочь, не отказываюсь, как обычно. За исключением одного коллеги-приколиста, обозвавшего меня «девушкой с клешней», большинство окружающих сразу проникаются сочувствием и пытаются чем-то помочь: то шнурки завязать, то рыбку почистить, то за локоток придержать! Всегда есть повод для разговора: «Где это ты так?». Я уже начинаю пересматривать свое амплуа женщины, останавливающей коня на скаку в сторону превращения в слабую и беззащитную. Пара недель в запасе есть точно!!!

 Вот что получилось из вроде бы простой задачи - вылепить пушку в честь 23 февраля.

Снято в детском садике в Набережных Челнах. Детишкам по 3 годика.

Родители были в экстазе, когда пришли забирать своих детей из сада.

                          Мнение членов жюри по вопросу "Что такое секс"

Председатель: "Секс - это болезнь, т. к. требует постельного режима".

Врач: "Какая же это болезнь, если затрачивается столько сил? Это работа!"

Инженер: "Какая же это работа, когда все лежат, а орудие производства стоит? Это процесс." 

Адвокат: "Какой же это процесс, если один дает другому? Это взятка!"

 Прокурор: "Какая же это взятка, если двое удовлетворены? Это искусство!" 

Актриса: "Какое же это искусство, если нет зрителей? Это наука!" 

Профессор: "Какая же это наука, если самый паршивый студент может сделать то,что я не могу? Это сделка!"

Еврей: "Вы уж меня извините, но какая же это сделка, если вкладываешь больше, а вынимаешь меньше? Это грабеж!!!"

Пригадала старе іспанське прислів"я: "De lo que se come, se cría" у зв"язку з учорашньою темою...

Багато європейців не розділяють захоплення іспанців корридою. Адже вбивати тварину отак привселюдно і нешивидко здається декому занадто кривавим видовищем. Але ця традиційна розвага сягає корінням у часи Римської імперії та гладиаторських боїв. І коли на арену виходить тваринка вагою за тону, то на місці тореадора зголоситься бути не кожний.

Приємно зазначити, що в Іспанії навіть є тореадор українського походження, його, правда, називають "Finito de Moscú" бо він "із Маскви", але народився Роман Карпухін  в Харкові 1967 року.  http://genry3000.livejournal.com/38618.html

Ну і що, що іспанці його серйозно не сприймають, адже на арені він виглядає не тореадором, а скоріш танцюристом, ким він, власне, і є. Торерував "Finito de Moscú" не дуже довго, достатньо аби засвітитися та ввійти в анали, а врешті решт відкрив школу танців у Барселоні...

Ну, але пісня не про нього. А про те, що в Іспанії існує дуже росповсюджена страва "criadillas", тобто прибамбаси телят, баранців та биків; і хлопчикам з дитинства радять цю страву вживати, аби те, що треба, росло... І воно справді росте, мушу визнати! :)))

І там така радість досить дешевенько Вам обійдеться, дешевше бруду: 3,5 євро за 1 кг!

Пригадався анекдотик. Приходить чувак в ресторан близ Арени, де коррида відбувається, і замовляє собі відповідну страву - "criadillas". Йому приносять на підносі чималенький прибамбас, ледь доїв весь. Смачно, блін!

Повертається наступного дня, знову просить теж саме. Приносять блюдо, а там лежить дещо в п"ять разів меньше за розміром. Чувак обурюється: "Як так, чому так мало?" На що йому вдповідають: "Вибачте, сеньор, вчора не пощастило бику, а сьогодні- тореадору!" 

Сьогодні День всіх закоханих, Валентинчик. Хотіла повісити якийсь романтичний постик, тіпа Love is.... але побачила, що рожево-кремова тема і так лізе в очі звідусіль. А якщо хтось на даний момент не закоханий, як я. Що робити? Сидіти читати про love is, коли в тебе love no? Це буде просто супермегасумно.. майже трагічно!!! Тому вирішила повернутися до суті нашого блогу і написати про якусь цікавинку, а саме про ресторан, який спеціалізується на стравах з членів. На жаль, аби скуштувати пісюльку чи пісюна доведеться відправитися у подорож - це ДИВО знаходиться аж у Китаї, в Пекіні.

Отже, ресторан Guolizhuang є одним з небагатьох світових закладів, що використовує члени та (вибачте) «яйця» різних тварин: від змій до бугаїв, а якщо у Вас знайдеться зайва штука баксів, то можна відвідати  навіть «еротичну зброю» тигра!

Звісно, в Китаї їдять все, що має 4 ноги, крім стола, та все, що літає, крім, власне, літаків:) Але з давніх-давен там використовувалися «причандали»  тварин, як ліки від хвороб нирок та імпотенції. Тому вважається, що такі страви, якщо їх вживати регулярно, матимуть чудовий вплив на чоловічу силу. Жінкам можна ласувати членами, але не «яйцями», бо там багато гормонів і від зловживання можуть вирости вуса та змінитися  голос. А ось власне від члена  «вовнутрь» шкіра обіцяє стати кращою. Дітей до 15 років до ресторану не пускають - малі ще, у них від зайвих гормонів може дах зірвати.

Ціни, ясна справа, кусючі, але потенція, шановні, річ потрібна і тому халяви не терпить. Шланг яка затягне на 180 євриків, оленячі прибамбаси більш доступні - 40 євро, а баранячий  хрєнок можна спробувати  за 10 євро. Якщо ви не вирішили, чого саме бажає ваша душа на вечерю, можна замовити асорті за 90 євро і визначитись, який власне "член" вам смакує краще.

 Всі страви дуже елегантно оформлені і назви  у них теж відповідні: не якийсь там «хрєн моржовий з часником», а « Аромат Золотого Будди» або «Відродження Фенікса» чи «Квітка Жасміну з 1.000 пелюстків», тощо...  Погляньте самі:

  

  

  

 

Член віслючка, підвищує лібідО

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Собача радість.

Ну, кому радість, кому горе...

На смак, кажуть, нагадує кальмари.

 

 

 

 

 

 

 

 

Нєєєє, це не змія, це "меч-кладєнєц" яка.

 

 

 

 

 

 

 

СмачнОГО-ОГО-ОГО!!!!

http://www.spiegel.de/international/zeitgeist/0,1518,549788,00.html

Цей пост має політичний ухил, він тут тимчасово...

 Пізно після драчки махати кулаками, але все таки хотілося зіграти такий собі «рєквієм по мєчтє». Закінчилися вибори, для когось очікувано, для когось ні. Для мене сумно. І не тому, що я є ярою поборницею Тимошенко, я абсолютно чітко бачу її авантюрність, непередбаченість, нестриманість та зневагу до загальноприйнятих правил гри. Але є речі важливіші за «стабільність», речі про відсутність яких ми так швидко забули.

Ми голосуємо більшістю за колишнього зека, за якого самі зеки не голосують, тому що стукач.

Ми голосуємо більшістю за людину, яка відмовилась брати участь в дебатах, тому що вже неспроможна публічно розмовляти і замість нього майже п’ять років працює «говоряща голова» Пані Ганна Г.

Захотіли знову жити по понятіям! Легко!

Ми забули про часи, коли в кожній хаті мав бути «хом’ячок із Донецька», коли всією Україною пішла нашесть донецьких бандюків, що безперешкодно відбирали тяжкою працею виплекані маленькі та середні підприємства в усіх без винятку областях, коли звільняли місцевих прокурорів та керівників підприємств, призначаючи на їх посади своїх хлопців, які в активі мали лише донецьку прописку.

Ми забули про те, як на три дні знімався мораторій на землю аби всі, кому було треба прихопили вже облюбований шматочок. Не той шматочок в 6 соток, що ви вже п’ять років не можете приватизувати, а шматочок на десятки, сотні гектарів ласих земель. І тепер ви вже не можете посидіти на звичному місці на каналі з шашличком, бо там вже окопався Азаров, не можете позбирати суниць, бо то володіння Шуфрича, і не дай боже вам заблукати у передпокоях Межигір’я - озброєні спецслужби вас випроводять із заповідних земель під білі рученьки: там взагалі бацька живе. А те що ним було захоплене Межигір’я - культурний  і природний заповідник, музей, останнє пристанище багатьох українських гетьманів, в принципі вже давно нікого не парить.

А кияни забули, як бацька любив на роботу їздити?! До будинку свого знаєте яку супертрасу проклав зі спеціально виділеною посередині смугою для царського кортежу: автобани відпочивають. Рух перекриває всім: о дев’ятій ранку та шостій вечора (він особливо не перероблявся) як мінінмум оболонський та центральні райони міста вишикувалися на обочині і стояли «під козирьок» доки бацька не проїде. Навіть Кучма собі такого не дозволяв.

Забули, як боялися щось «зайве» сказати, забули про смерть та залякування журналістів, забули про бандитські розбірки, стрілянину, перерозподіли, про дзвіночки зверху.

Забули, що наразі нас вважають єдиною демократією на пострадянському просторі (гарячі естонські хлопці не рахуються). Демократію на хліб не намажеш. Згодна! Але втратити її було б жахливо! Тому що в обмін не отримаємо нічого: за бацькою стоять багато людей з вовчими апетитами та відповідною хваткою. І від того, що їх всіх нагодують, у нас більше хавки не стане.

 

- Папа, а что тебе  сегодня приснилось?  
- Эх, сынок, сынок, тебе до моих снов еще спать да спать!

В семье было двое детей - один пессимист, а другой оптимист. Приближается новый год. Решили их родители "уровнять", ну чтобы не такие  крайности были, и приготовили  подарки: пессимисту лошадку, а оптимисту  кучу конского навоза. Утром дети просыпаются...  
Пессимист: - Hyyy, лошадкааа... Маленькая, а я хотел большую... коричневая, а я хотел серую в яблоках... Деpевяннаааяяяя, а я хотел живyyyюююю...  
Оптимист: - А y меня ЖИВАЯ! Только УБЕЖАЛА!  

Дочка просит маму: 
- Заведи мне собачку! Ну, хоть самую маленькую! Хоть чихуахуёныша!

Программера спрашивают: 
- Сколько детей? 
- Два сына. 
- По сколько лет? 
После паузы: 
- Один на компе играет, а второй нет. 

Однажды папа договорился  с сыном, что разрешит ему покататься на качелях, если тот позволит папе выпить кружечку пива. 
Вечером пришла мама, сняла с карусели зелёного сына, и подобрала синего папу.

Калининград начала 80-х. 
Раннее утро. 
Автобус из отдаленного района едет в центр. 
Естественно - переполнен. 
Кто сидит - дремлет, кто стоит - угрюмо молчит. 
В общем - общее хмурое настроение. 
Из всей массы народа выделяется молоденькая хорошенькая мама с маленькой дочкой. Они сидят на сиденье возле самой площадки. Рядом с ними, облокотившись на спинку сиденья, стоит довольно колоритный тип с Большого Бодуна. На нем помятые джинсы, кофта нараспашку и главное - шикарная кучерявая шевелюра. 
Тип еще пребывает в игривом настроении после вчерашнего или уже принял. 
- В общем, он клеится к хорошенькой маме через ее дочурку. 
Сначала спрашивает, как ее зовут, сколько ей лет, в какой садик ходит  
девочка и т. д. 
Естественно - весь автобус слышит этот разговор. 
И тут, посреди разговора из уст типа выскальзывает фраза: 
<А каких зверушек ты знаешь?> 
- Это вопрос к девочке. 
-"Вот я, например, на какого зверя похож?" (По-видимому - он имел в  
виду Ежика). 
Народ в автобусе заинтересованно вслушивается. И девочка звонко,  
после секундного размышления, заявляет: 
<Ты, дядя, похож на мамину ПИСЮ> 
На следующей остановке тип исчез из автобуса. Смех еще долго не стихал.

Конец июня. Адлер. По улице топает мамаша с сыночком, общаясь с супругом, оставшемуся дома по телефону. Телефон— дорогущий новенький слайдер. Наговорившись она даёт телефон сыну со словами: 
-Сынок, поговори с папой… 
Пацанёнок начинает взахлёб тарахтеть отцу о том, как ему здесь нравится, как они ходили в дельфинарий и т.д… 
Мать его прерывает на тему, что дорого мол разговаривать— межгород: 
-Скажи папе, что у нас всё хорошо и бросай трубку. 
Пацан: 
-Папа, у нас всё хорошо! Пока!— и… хренак мобилу об тротуар! 
Немая сцена. 
-Ё… твою мать, Серёжа!!!— всё, что смогла выдавить из себя мамаша…

Сидел недавно в  Макдональдсе.  
За столик подсаживается папа с сыном. Сыну где-то лет десять. Ребенок начинает есть и предлагает попробовать родителю.  
Папа, погладил сына по голове, и так ласково: "Да не ем я это говно"

- Какие у Вас  очаровательные двойняшки!  
- Нет, у меня один мальчик, просто он нервный....

В детском саду занятия  по рисованию. Воспитательница подходит к девочке, которая с упоением что-то малюет: 
-Что это ты рисуешь? 
-Бога. 
-Но ведь никто не знает, как он выглядит! 
-Ща узнают! 

Лето. Раннее утро. Яхт-клуб. Просыпается мальчик Виталик 4-х  лет, разговорчивый и активный. Чтобы урвать еще немножко сна, его папа берет горшок, выставляет возле домика, и усаживает туда Виталика, дабы он своими разговорами не мешал спать. Но мальчик и на горшке не желает сидеть без дела и решает прояснить для себя некоторые анатомические особенности собственного тела. Вся полусонная база слышит его монолог:  
— Пися, чтобы писять…(Пауза)  
— Попа, чтобы какать…(Пауза)  
— А яйца для чего???  
Публика насторожилась…(Пауза, чешет репу…)  
— А яйца для красоты!!!

 
Дети дурят родителей, это легко  проверяется.  
В детстве они клянчат купить им хомячка, слезно заверяя, что он им жизненно необходим. Дети вырастают, кончают школу, институт, идут работать, получают первую зарплату. И если бы им действительно был жизненно необходим хомячок ... но ведь ни один не купил!!!

Вчера друг мой сидит и выбивает на "Копейке" штырек, удерживающий передние колодки. Промахивается и молотком по руке! 
- Ммммм... - сдерживается - рядом 6-летний сын сидит. 
Сын с серьезным видом: 
- Бл@дь! Да, папа?

 

Дорогой я перезвоню тебе позже...я сейчас не могу материться...

Кто-то не может найти своё призвание, кто-то не может найти свою любовь. А я, блин, два одинаковых носка найти не могу=)

Есть три вещи, на которые страшно смотреть с утра после пьянки: лицо, кошелек и список исходящих вызовов.))

По утрам в семье занимался зарядкой только мобильник..

Приходит мальчик в магазин: - Дайте мне бутылку водки! Продавец: - Не дам, мал ещё! - Да меня отец послал! - Ну, послал, так что ж теперь - напиваться из-за этого?

- Дайте мне пять шаурмов... Пять шаурменей... Пять шаурми... Короче, дайте
мне три шаурмы и две шаурмы!

"Овощ в помощь»....в смысле хрен с тобой

Вчера прыгал с парашютом… Узнал, из какого места выделяется адреналин…

Я бы ушла.. демонстративно хлопнув дверью.. но мы бл* расстались по аське!

Стоят на остановке две блондинки. одна ждет автобус №2, а другая №7.
Приходит №27. одна говорит: О! вместе поедем!!)).

В душе нашел укрепляющий шампунь Garnier Fructis с надписью "Длина и Сила"... Конечно, маловероятно, но решил помыть им не только голову...

Девочка приходит в хор и говорит:
- Дяденька! Я хочу петь басом!
- Девочка, а скажи что-нибудь грубо!
- Я хочу петь басом, суки!!

Сегодня он упал передо мной на колени =) и громко сказал... "*баный лёд!"

Милый! Прости, что мы так часто ссоримся на пустом месте из-за того,что ты
дибил..))

Купила чай для похудения. Ничего так, с тортом идёт.

Їду я якось в метро, вибачте за тривіальність, і спостерігаю за такою буколічною мізансценою: юнак та дівчина років сімнадцяти поглядають одне на одного (стоячи на певній відстані), а потім відводять очі, червоніючи. Знову дивляться і знову відводять. Особливо шарілася дівчина. Видно, що близькими знайомими вони не були, але явно сподобалися одне одному: чи в метро, чи десь раніше. А потім потяг зупиняється і хлопчик вже на виході каже їй: «Це ти була у Павліка на вечірці?» Вона: «Я!» Він: «Ти є Вконтакті?» Вона: «Є!» Він, вже в майже в зачинені двері: «Я знайду тебе!!!» Вона їхала далі посміхаючись, доки не вийшла. А я сиділа собі і думала: «Блііііін, як же це було романтично! Вав! Так по-сучасному!» Нові часи - нова романтика! Він шукав її вКонтакті, доки не знайшов...

Цими днями була на дні народження колишнього шефа, вже рік майже нікого з тої, колись улюбленої, роботи не бачила, тому рада була можливості побачитися з колегами гуртом і зразу. Не люблю приходити вчасно на такі події - на початку забагато офіціозу. А прийдеш за годину - всі вже по стопці кирнули, веселенкі, а тут ти «випливаєш наче пава», вітаєшся, робиш по-зірковому ручкою тіпа «хай еврібаді!». Потім тебе кудись хочуть посадити, чоловіча стать радо суєтиться аби звільнити тобі місце поруч - ну й що, що не тобі, а твоєму новому декольте - все одно приємно!!! Потім ти встигаєш поспілкуватися з усіма, розказати останні анекдоти в тему, підчепити якусь плітку або просто поспостерігати «хто зараз с ким ТОГО». Словом, тусиш! А тут вже й танці почалися. Всі питають, чому в гості не заходиш і як це так, що шеф ще тобі досі нічого не запропонував, в сенсі роботи?!

А потім до мене, тобто до мого декольте, підійшов наймолодший та найсимпатичніший парубок тусовки (змужнів за останній рік, я його ледь упізнала) і також поцікавився, чому ж я досі у них не була. Ну не будеш же розповідати, що після скорочення моїх проектів після трьох років роботи, мені боляче навіть бачити знайомі стіни, тож верзеш щось незрозуміле: ну там часу немає, та нагоди не було. «Так заходь, - щиро запрошує хлопець, - у нас тепер є спортзал, кафешка і навіть душ!!!» Хіба ж можна перед такою безпосередністю встояти: «А куди конкретно ти мене запрошуєш: в кафе, в спортзал чи в ДУШ?» Він посміхнувся і, ніяковіючи, відповів: «Всюди!!!»

"О! -вигукнула я,- Оце правильний чоловік, зробив конкретну пропозицію, на відміну від інших! " Весь вечір я тішилося, приколюючись з такого відвертого та хороброго запрошення. Мій кавалер (а після такої відвертої пропозиції та моєї бурхливої реакції на неї, він, зрозуміло, став приділяти мені ще більше уваги) навіть визвався відвезти мене додому на авто і навіть зробив спробу позалицятися в натурі, але я від несподіванки впала у стан морозу – і не простого, а справжнього хрещенського морозу - тому що такий юних залицяльників у мене ще не було, тобто даааааавно не було і я вже й забула, як це «у них» відбувається. Прощаючись, він сказав: «Ну бувай, я бачив тебе вКонтакті, я тобі напишу!» Так просто!

Вчора забіг до мене сусід Сірий, з очима неначе чайні блюдця і, не вітаючись, спитав чи є у мене телефон якогось знайомого міліціянта. ???? Або, взагалі як подзвонити в міліцію, аби «не засвітитись»???? З міського телефона 02 не котить, бо він у нас київський, а не місцевий, а з мобілки невідомо, як набирати.  Але думаю, що загалом Сергій просто був не в собі і хотів якось виплеснути емоції: того ранку він пішов в ліс потренуватися і наткнувся там на мертвяка. Молодий хлопець, з пакетом на голові, ймовірно, щось нюхав, мертвий вже давненько, бо зовсім холодний (зважаючи на теперішні морози, процес міг прискоритися). «Прикинь,- каже Сірий, - я навіть вправи не доробив, прибіг додому, а кому дзвонити, не знаю».  Звісно, треба мати велику витримку та бажання аби доробляти вправи поряд з трупом... Сірого, з одного боку, мучило сумління за залишеним в лісі хлопцем, а з другого - тиснуло небажання мати справою з міліцією, яка нас так наполегливо і безнадійно береже.

Я також буваю в лісі і коли наштовхуюсь на якесь закинуте тіло, то завжди перевіряю пульс. На щастя, всі тіла, що досі траплялися мені, були просто сині в дупель. Влітку я їх зазвичай залишаю відпочивати, а взимку та восени, тормошу, аби встали та кудись човгали, а то до хвороби (хоча таких нічого не бере) чи ще до чогось (не дай Боже!) недалеко.

Але наша міліція-то вам, панове, не жарти!

Пам’ятаю, занесло мене прогулятися з моїм колишнім Нивками, приватним сектором, вже під вечір. Раптом поруч гримнули постріли, а з-за повороту вибіг молодий хлопець, за яким вилетів чорний джип. Хлопець, на бігу, кинув нам: «Чого стоїте, дзвоніть у міліцію!!!», а потім з джипу вибігло двоє і затовкли бідолаху всередину. Ми й оком не встигли моргнути, як вся ця процесія зникла. Робити якісь рухи вбік озброєних братків було якось некошерно, ризиковано для життя. Я, як свідома громадянка, кинулася до найближчого автомата набирати 02, аби розповісти про подію і дати номер джипу - раптом ще вдасться врятувати чувака? Але нудний жіночий голос на дроті перш за все хотів знати, як мене звати, адресу та телефон, а не те, що на моїх очах щойно викрали людину. Анонімну інформацію ніхто не приймає: або ти свідок (а це інколи дорівнює вироку у нашій країні) або навіть не турбуйся дзвонити... Двічі їх набирала, двічі не хотіли мене слухати.  Назватися я тоді з певних причин не могла...

Чому мені так запав до пам’яті той випадок?! Тому, що то була середина вересня 2000 року, саме тоді зник Гонгадзе. Мій колишній стверджував, що хлопець  і справді був на нього дуже схожий (його фото згодом з’явилися всюди), а я, якщо чесно, у темряві його не дуже розгледіла, однак  не думаю, що дійство, яке відбувалося поблизу маєтків циганських баронів наркоторгівців на Нивках, стосувалося зниклого журналіста. Скоріш за все, то були свійські розбірки, і тим не менш, шансу запобігти злочину наша улюблена міліція не залишила, навіть сам факт події відмовилася фіксувати...  

Отак, мля, живемо: моя хата скраю forever!!!

1 стадия:
Муж приходит поздно с работы, жена с метлой у двери стоит.
Он: "Ты подметаешь или куда-то еще полетишь?"

2 стадия:
Муж приходит с работы в час ночи, жена лежит в постели и
делает вид, что спит.
Муж берет стул и ставит его перед "спящей" женой, садится и наблюдает.
Жена не выдерживает и спрашивает: "Что ты делаешь?"
Он: "Когда начнется концерт, хочу сидеть в первом ряду!"

3 стадия:
Муж приходит с работы утром, веселый, весь в помаде и женских
духах.
Жена на кухне, позавтракала, злая, повернулась к нему спиной.
Муж подходит к ней сзади, дает ей шлепок по попе и говорит:
"Ты следующая!!"

Я обіцяла повернутися до нашого конкурсу про найпришпильніший секс і подумала, що не дуже гуд, що мій постик засвітився офіційно, а іншим бажаючим довелося тішитися появою в коментах. Отже витягую звідти ще чотири історії. Мушу визнати, що Пан Wikare значно розширив мою уяву про саме поняття «прикольний секс», адже запропоновані ним історії, як на мене, виглядають щонайменш.. екзотично. Зараз у вас є можливість додати власну історію та висловитися щодо цих: маємо визначити най- най- най!

 Ганя

Не розкажу я вам, шановні про поламаний диван та про машину не розкажу...
Ні, розкажу. Бо прикольно таки було. Були ми у відпустці, їхали з весілля друга. Раптом Його торкнуло. Трохи з"їхали на узбіччя, практично нас видно було за км - напевне, всім, хто проїжджав по дорозі, а особливо тим, хто їхав, а не летів. Відчуттів гострих це додало не мало - бути "застуканими". Машину бідну, роздути не вдалося як не намагалися - скільки синців на мені було - вже і не згадаю, бо при габаритах моїх (гривня вісімдесят) та його (рівно дві) місця нам було мало навіть у нашому достатньо просторому альфа-ромео (а в народі - "наш рідненький мустанг"). Отож і виперлися ми на капот.Ніч була "місячна, ясная зоряна", вечірнє плаття та підбори у не зовсім темному лісі були як не крути "в тему" потоптатися по цилині. Але ж коли ще, як не у вечірньому платті обтирати машину з усіх боків де є горизонтальні поверхні та не зовсім горизонтальні так, що зараз є, що згадати. Життя прожите не в пусту - це коли є, що згадати, а розповісти соромно :) Продовження буде. Фантазіі вистачає

 1.Wikare

Відзнаку "За щасливу трансформацію трафунку" отримує команда: киянка Алка, wіkаrе і один наш секс. Старша дещо від мене учілка русского - наполовину узбечка, по 25% - єврейка&росіянка. Відсвяткувала з колегами і 10Б, де була керівничкою, випуск. А разом з частуванням і сходом сонця отримала жорсткоку харчову токсикоінфекцію. Пластом увесь день собі хворіла, лікувалась і бачила но унітаз&душ... Мені не дзвонила, бо не домовлялись: "дай відбути той бєспрєдєл!" А я собі у Львові думаю: то вже місяць я до неї не літав... зненацька тра приїхати... мо' з яким десятикласником застукаю! Авіаквитки у часи СРСР теж були дєфсіт! А влітку! ...:( Вимолив туди на 16:00. Назад ... на 21. На наст.дні не було - вікенд! ... Таксист в Жулянах розпізнав секс.стурбованого, на Диміївську віз 20 хв. - як герой фільму "Таксі" :) Алла, зігнута літерою Г, таки була хвора: квола, бліда, зла тощо. А шо з нею я зрозумів, коли кинулась відчиняти не мій зіпер, а двері санвузла, коли почув "саундтрек" розладу функцій кишечника :=/
Молодий доктор побачив, що план лікування дотримується...вирішив, що треба лягти поряд і гладіть жівотік, проводити психотерапію. Вона була нон-стоп гола: практичніше відвідувати санітарні пристрої. Я роздягнувся, бо спека сягала 33С...
Стояк незабарився. Та Алці кожен простий рух озивавсь біллю! До вері спешл сексу залишалось півгодини.
Я набрав старшого колегу з каф.неврології, наврал с три короба, але дізнався, які акупункт.точки тра масувати, щоб зняти біль очеревини :))
Ну, і СІЛЬ ТРАФУНКУ. Летіти мені через 2 год., то ми ризикнули! (Алла якраз виходила за віком на пік сексуальності жінок серед.широт:) - була теж "за" :)
Акт переривався "я отбегу!", пам'ятаю, рівно сім разів!!! Ті 5 хв, що йшли на унітаз-душ я @рочи@, регулював збудження - дівчина любила довго вимивати сп@рму з розкішного пречорного кучеряв.волосся :) дивна! ...дивний і я для Вас сьогодні теж? ...Той секс був пришпильним, щирим, негарним, але ж ми були з різних міст...так рідко його мали...
Громадянці США зараз має гикатись :) я тебе таки кохав, Алка!

 2. wikare

Відзнаку "Хворому на всю голову і тіло" отримує:
стоматолог-інтерн Іванка, wikare & багатотижнева прелюдія з десятихвилинною кульмініцією. ЦЕ НЕ СМІШНО! Так лише Вам видаватиметься. Іванці той неприємний запах її шкіри, думаю, усе свідоме життя боком вилазив, т.зв. "якість життя" опускав на дуже низький рівень. Але: не проблеми у спілкуванні з оточенням тут є головними - шкіра - монітор функціонування ендокринної системи та інших внутрішніх органів - показувала повну ху№ню з ними!... Та... Давайте думати, що ця докториця потім все собі вилікувала, стала у стрій усієїрешти щасливих українок!
...
Отже, Ви сидите тут, щоб почути оригінальну порнографічну історію... Прошу!
Іванка прийшла на рік інтернатури до "моєї" районної поліклініки і одразу завалила мене в нокдаун (наповал звалювала своєю жіночною фігурою і двома глобусами бізнес-класу при інтелігентній дитячій попочці та загальній вазі не більше 50 кг!!!), закохала у себе густою каштановою копною хвилястого волосся та змусила мало не цілувати їй ноги за гру для мене на скрипці та інформування про зміст десятків творів класики та антологій поетів розстріляного відродження! Я - за програмою зваблення і укладання (в ліжко) - вивозив її на пахнючі літні луки за польовими маками, возив за десятки кілометрів від нашої райполіклініки до перших кооперативних (тоді - крутих :) барів на трасі, водив до львівських театрів (я мешкаю у Львові). Та коли фортеця вивісила білий прапор... я зрозумів. що той запах її (навіть - щойно вимитого!) тіла мене... ні! - не нудить! - вивертає!... і треба їй про то сказати та піти геть!!!
Якоїсь спекотної днини сам собою визрів план: ага! - просиш на лісове озерце звозити скупатись між пацієнтами?! - от, Іваннно, там, у воді, тебе і тр@хну!!! і дам телефон найкращого львівського ендокринолога (є у мене телефони докторів й інших спеціальностей!), і піду!!!
Та... Там план не здійснивсь - боялась, що до пісі запливе п"явка чи яка лямблія. Зрештою, мала рацію. І тобі, Читачко, цього робити не раджу - у водоймах та бруднючих морях України! А на березі - спека підсушила її шкіру протягом секунд - знову у мене рвотні позиви :(((
Іванку у стоматкабінеті рятував той специфічний запах, що усім вам відомий як "стоматологічний". Через кілька років - разом з безжалісним наїздом капіталізму - з укрсучстоматології він зникне: гвоздичне масло та інші крезоли підуть, прийдуть брендові польські та французькі красиві баночки, що щільно закриваються, мають інший вміст - то вже не прості радянські рецепти!
А тоді її пацієнти, мабуть, зі страху лише кабінетний композитний запах і чули. Та й до цієї сексапілки ніхто з них цілуватись не ліз, думаю.
Мій план першого і останнього сексу базувався власне на цій одор-особливості радянського стоматкабінету. ... Я дав Іванці переглянути фільм (відеокасету) про дантиста-*обаря, шо то все робив у своїй клініці... Завелась вона не на жарт, на неділю у заввідділенням взяла ключі від крила (дядя був її сусідом, і йому в голову нічого ТААКОГООО на думку не спало) і ми у найкращому з кабінетів ще о дванадцятій дня вже п"ємо червоне шампанське (червоне - бо туди мона непомітно підливати 45-грдусний Старий Таллінн :) !!!!!! Стан "Я вже така, як вам треба ;-) " надійшов швидко - Іванка уникала забав, бо була дуже набожна, співала у церковному хорі тощо - пити не вміла :))
Я всісінького голого горизонтального інтерна вимастив гвоздичною (літрами було у кожній стоматології :) та трояндовою олією (привіз зі собою :)
і ... зробив з нього ... жінку!!! ВОНА БУЛА НЕЗАЙМАНОЮ У СВОЇ 24!
Тверда ме дична кушетка - то суперпомічне для дефлорації. Порожня медустанова плюс третій поверх - гарантія "шо ніхто не почує".
Тепер я міг наблизитись до Іванки на відстань мінімальну - тепер Я ЗМІГ ЗАКІНЧИТИ розпочату справу - роман з дівчиною-жінкою, що мала "ЗАПАХ"!
Шампан-лікер-кава-шоколад дали нам можливість не зважати на біль причинних місць, зламане я зашкурив, шліфував зо 2 години... That is all!

 

 3.wikare

Розповім про те, що ні сексом, ні статевим актом не назвеш :)
"Близкість" - ну, може власне на цьому і зійдемось.
* * *
Літо середини цього десятиріччя - спекотне, повільне - Львів чи не увесь десь утік від літнього апофігею глобального потепління - тому ранок буднього дня якийсь прив"ялений, автівок за вікном зовсім мало, виглядає на неділю :)
До того ж - я у таку спеку функціоную погано - зробив собі вихідний, сплю, хоч і доходить 11а, сплю без простирадла і без нічого, стікаю пОтом, дарма, що усі вікна наостіж (цей момент запам"ятайте теж).
Мобілка на вібро. Як цей дзвінок почув? То - ІРИНА! То - мій сердечний біль і моя радість останнього (майже) року! Заміжня і з потужним сексапілом, мама і з геніальною фігурою, розумна і легка "на підйом" ;-), прагматик, але найлагідніша з усіх моїх коханок, любить отримувати великі і малі букети квітів і дарувати за них мін"єти, робить їх також авансом :))))))))))))
Ірка потрапила в десятку! Цього знаменного і дуже невеселого для неї ранку лише я один у цілому місті міг дати - та й дав їй усе, що вона захотіла...
Приїхала о 12й. До 12:30 я боровсь з цією високою і міцною дівчиною-жінкою за дивну річ: напоїти її краплею алкоголю і роздягнути... Взагалі-то Іруська градусних напоїв не п"є :) Не вдалось спокусити її вишуканим коктейлем з льодовою кашею (гатив по рушнику з льодом 10 хв.!)... Це ми проходили. Але чому вона не роздягається - якщо сама приїхала і каже, що зараз не місячка???! Коли я справді прокинувся, бо запустились усі фізіологічні механізми пробудження і статевого збудження - то побачив - Іруська не у собі, ось - ось заридає, ПОГЛЯД НА МЕНЕ - ТА КРІЗЬ МЕНЕ! :((
Отже, даю звіт, даю картину, яку вималювала вагітна від мого конкурента (здогадувався - але напевно про наявність у неї двох коханців не знав...) жінка, котра станом на 13:30 далі "труси не зніму!" не посунулась.
Марила останні роки "до синочка ще" і дівчинкою (від чоловіка). Ніц не виходило. Мені "давала" як?... робила майже виключно мін"єти - бо "дуже люблю чоловіка, моя психіка, совість скоро вибухне від зв"язку з тобою!" А от львівська поговірка "Мін"єт - то не зрада!" давала їй ніби індульгенцію :)) Дуже поважний львівський доктор-світило і зав.відділенням - мій "напарник" грав її більш брутально... Його прутень побував у її розкішниці не ту марну к-ть разів, що мій!!! :( Про це я довідався у той спекотний день... коли Іра прийняла рішення зробити переривання вагітності (від коханця, нагадую)... Ридання і завивання жінки десь від першої до другої дня мали характер вербальної сповіді с нечленораздел.звуками та наприкінці сягали десь 100 децибелів (знаю, що думали собі сусіди, вулиця:)
З нею ніби все зрозуміло... Я. О! ЙЙааааа!!! Я мав практичну ту ж історію, що описав Фест у своєму анекдоті (де "... я вранці вип"ю..."). Іра того дня постановила назавжди зав"язати з походами наліво. Цю фантастичну рудо-блонд-попасту маманьку я розумів, шо таки бачу голу у своєму ліжку востаннє...

МастурбувавКінчавМастурбувавКінчавМастурбувавКінчавМастурбувавКінчавМастурбувавКінчав і так допоки "не здох" сам"!!! ... А вона не захрипла... і не поперхнулась якоюсь 5 порцією сперми, що їх збирала зі свого живота на долоні та спивала-зісьорбувала :))) Ето било чьтото!!! Доповідаю: ми залишились друзями... - хоч як я і не намагався МАМУ ДВОХ ДІТОК ЗАРАЗ СПОКУСИТИ то тим, то сим! (Вона таки забила на лівий секс. Ірка таки наступного літа народила від чоловіка власне доню! Зараза! Йому ніц не було відомо про той літній аборт, ну, і вона заризикувала ще тим самим літом продовжити нічні труди зі завагітнення - хоч лікарі просили трохи утриматись...)
Дивно і по-дурному тоді було не застосувати силу і таки цю нечемну жінку не знасилувати - так чи так лементів і стогонів у відчинені вікна було понад годину і цілий вагон :( Та я дивлюсь: вона б"ється-дряпається, благає не чіпати...