Місто без сексу

Після мого чергового невдалого кохання я вирішила, що мені требі щось міняти в своєму житті. Кардинально міняти! Не зачіску і не колір волосся, і навіть не роботу і не континент проживання. Треба міняти погляд на життя. Скільки можна тинятися світом і закохуватись в кого не попадя. Дожилася!

Отже я вирішила: я виходжу заміж!  Поки що не знаю за кого, але рішення моє принципове і оскарженню не належить. Досить «псувати повітря», як каже одна моя неполіткорректна подружка! Треба вже якось визначитися і зупинитися!

Я досі не задумувалася серйозно над заміжжям. Навіть у моїх тривалих стосунках, заміжжя ніколи не стояло у мене в планах чи пріоритетах. Хіба що як формальність аби позбутися певних незручностей під час переїздів та проживання. Але ось так глобально, щоб біла сукня і фсе офіційно... мене явно не приваблювало. Думаю, що через моє таке ставлення і чоловіки мені траплялися відповідні: не-сер-йо-зні.

Все, закінчилося. Тепер я обираю інший напрям: заміжжя!

Звичайно, я зробила офіційну заяву: повідомила всім зацікавленим особам, що маю "серйозні" наміри щодо себе, так що легковажних прошу не турбувати!!!

Звісно, моя заява викликала веселу реакцію: Давай одружимося прямо тут і прямо зараз... або Льоля, ти там ще заміж не вийшла, ну то може повечеряємо разом сьогодні?

Смійтеся, смійтеся! Я коли щось задумую, то бажання моє завжди справджується.

До речі,  як тільки я почала об’являти про свої наміри, я отримала аж три (!!!) пропозиції «руки і серця», при тому, що я далеко не всім ще розповіла!!! Мій колишній (не рахується, бо він - легка здобич), один мій друг, якому для цього треба терміново розлучитися (він там фіктивно з кимось років вісім одружений) і ще один друг, який (не повірите!) збирається прилетіти до мене в Бразилію аби «серйозно поговорити»...

Я навіть злякалася, що події почали розгортатися так стрімко: мо, я даремно так переконливо налаштувалася? Мо ще погуляти трошки?

Я ж у Бразилії все ж таки... Сам Бог велів дівувати!